Вірші про кохання англійською (з перекладом)

Розпочинаємо нашу рубрику любовних віршів. Спочатку пропонуємо вам вірші про кохання англійською мовою. Англійська література славиться своїми великими письменниками і поетами, серед них були такі відомі люди, як Джорж Байрон, Чарльз Діккенс, Томас Еліот. Ці письменники дуже глибоко і красиво могли описати таке світле почуття як любов. Тому, читайте, вивчайте, кохайте  *IN LOVE* і будьте коханими.

Вірші про любов англійською мовою з перекладом

She Walks In Beauty (Lord Byron)

She walks in beauty, like the night
Of cloudless climes and starry skies;
And all that’s best of dark and bright
Meet in her aspect and her eyes:
Thus mellowed to that tender light
Which heaven to gaudy day denies.

One shade the more, one ray the less,
Had half impaired the nameless grace
Which waves in every raven tress,
Or softly lightens o’er her face;
Where thoughts serenely sweet express
How pure, how dear their dwelling place.

And on that cheek, and o’er that brow,
So soft, so calm, yet eloquent,
The smiles that win, the tints that glow,
But tell of days in goodness spent,
A mind at peace with all below,
A heart whose love is innocent!

Вона йде у всій красі (Лорд Байрон)

Вона йде у всій красі
Світла, як ніч її країни.
Вся глиб небес і зірки все
В її очах укладені,
Як сонце в ранковій росі,
Але тільки мороком пом’якшені.

Додати промінь чи тінь відняти
І буде вже зовсім не та
Волос агатове пасмо,
Не ті очі, не ті вуста
І лоб, де помислів печатка
Так бездоганна, так чиста.

А цей погляд, і колір ланіт,
І легкий сміх, як сплеск морський,
Все в ній про світ говорить.
Вона в душі зберігає спокій
І якщо щастя подарує,
То самою щедрою рукою!

Your Name (Jessica Blade)

I wrote your name in the sky,
but the wind blew it away.
I wrote your name in the sand,
but the waves washed it away.
I wrote your name in my heart,
and forever it will stay.

Твоє ім’я (Джессіка Блейд)

Я написав твоє ім’я на небі,
але вітер відніс його далеко.
Я написав твоє ім’я на піску,
але хвилі змили його.
Я написав твоє ім’я в моєму серці,
І воно назавжди там залишиться.

A White Rose (J B O’Reilly)

The red rose whispers of passion,
And the white rose breathes of love;
O the red rose is a falcon,
And the white rose is a dove.

But I send you a cream-white rosebud
With a flush on its petal tips;
For the love that is purest and sweetest
Has a kiss of desire on the lips.

Біла троянда (Джон Бойл О’Рейлі)

Червона троянда шепоче про пристрасть,
Біла – трохи дихаючи, говорить про любов.
Червона – сокіл, біла – голуб,
Що в небі літають: гордий і красивий.

Але я подарую тобі той білий бутон,
Що з червоною облямівкою на всіх пелюстках.
Немов любов, що світла і чиста,
З поцілунком мрії на губах.

My Love (Tasha Shores)

My love is like an ocean
It goes down so deep
My love is like a rose
Whose beauty you want to keep.

My love is like a river
That will never end
My love is like a dove
With a beautiful message to send.

My love is like a song
That goes on and on forever
My love is like a prisoner
It’s to you that I surrender.

Моя любов (Таша Шорес)

Моя любов, як океан
Вона також глибока
Моя любов, як троянда
Чию красу ви хочете зберегти.

Моя любов, як річка
Яка ніколи не закінчується
Моя любов, як голуб,
З гарним повідомлення для відправки.

Моя любов як пісня
Яка завжди звучить і звучить
Моя любов, як ув’язнений
Для вас, тому що я здався.

Meeting at Night (Robert Browning)

The gray sea and the long black land;
And the yellow half-moon large and low;
And the startled little waves that leap
In fiery ringlets from their sleep,
As I gain the cove with pushing prow,
And quench its speed i ‘the slushy sand.

Then a mile of warm sea-scented beach;
Three fields to cross till a farm appears;
A tap at the pane, the quick sharp scratch
And blue spurt of a lighted match,
And a voice less loud, through its joys and fears,
Than the two hearts beating each to each!

Зустріч в ночі (Роберт Браунінг)

Темний берег і сіра затока,
Низько повисла місяця половина.
Стрибають хвилі, полохливі, легкі,
Яскраві танцюють їх завитки,
До бухти штовхаючи мою бригантину,
У мокрому піску свій біг погасивши.

Теплу обмілину пройшов до кінця.
Через поля наблизився до будинку.
Стукіт по склу, скрип, немов тріск,
Сірника запалений синій сплеск,
І голос, не голосніше крізь радість знемоги,
Чим б’ються одне в одне наші серця.