Жіночий журнал JIJOUR пропонує Вашій увазі тематичну добірку віршів присвячених осені. Осінь – одна з чотирьох пір року, яка дуже часто в поезії асоціюється з сумом, оскільки літнє тепло йде і наближаються зимові холоди, блакитне небо стає сірим, а всі люди занурюються у свої думки і роздуми, таким чином створюючи шедеври поезії – осінні вірші про золоту осінь.
Осінні вірші про золоту осінь
ЗОЛОТА ОСІНЬ
В парках і садочках,
На доріжки й трави,
Падають листочки
Буро-золотаві.
Де не глянь, навколо
Килим кольористий,
Віти напівголі
Й небо синє-чисте.
Метушні немає,
Тиша й прохолода –
Осінь золотая
Тихо-ніжно ходить.
К. Перелісна
ДОЩОВА ОСІНЬ
Водить осінь хороводи
То із листя, то з дощів.
На прогулянку виходять
Парасолі і плащі.
Там розмову парасолі
Із плащами завели:
«Ах, як довго у неволі,
У темниці ми були.
Та вернулися тумани,
Задощило в небесах,-
І ми знову у пошані,
Знов нас носять на руках».
І прийшли тоді до згоди
Парасолі і плащі,
Що найбільша насолода –
Це коли ідуть дощі.
А.Качан
ОСІНЬ
Коли вона загляне в сад —
Наллється соком виноград,
І різні яблука ренет
Солодкі стануть, наче мед.
Коли огляне баштани —
Надмуться гордо кавуни,
І запишається в хустках
Товста капуста на грядках.
Як помандрує по гаях
З чарівним пензлем у руках —
Все розмалює на путі,
Берези стануть золоті!
І ми її уклінно просим: —
Заходь у гості, щедра осінь!
І. Кульська
ОСІНЬ
Непомітно з’явилася осінь –
День коротшим стає щодоби.
Глянь, берізки – уже златокосі,
І в дубів багряніють чуби.
Вже у теплі краї відлетіли
Сонцелюби – дзвінкі журавлі,
Не страшні їм тепер заметілі
На далекій південній землі.
В. Бичко
ОСІНЬ
Висне небо синє,
Синє, та не те;
Світе, та не гріє
Сонце золоте.
Оголилось поле
Од серпа й коси;
Ніде приліпитись
Крапельці роси.
Темная діброва
Стихла і мовчить;
Листя пожовтіле
З дерева летить.
Хоч би де замріла
Квіточка одна;
Тільки й червоніє,
Що горобина.
Здалека під небом,
В вирій летучі,
Голосно курличуть
Журавлів ключі.
Я. Щоголів
ОСІНЬ
Листячко дубове,
Листячко кленове
Жовкне і спадає
Тихо із гілок.
Вітер позіхає,
В купу їх згортає
Попід білу хату
Та на моріжок.
Айстри похилились,
Ніби потомились —
Сонечка немає,
Спатоньки пора!
А красольки в’ялі
До землі припали.
Наче під листочком
Вітер догоря.
К. Перелісна
ОСІНЬ
Сумує жовтень в нашому саду.
Поодцвітали мальви сніжно-білі,
Хмелі перебродили у меду,
І журавлі полинули у вирій.
Вже не сміються ластівки малі.
Не золотіє мак духмяним цвітом.
А яблуні – заплакані й сумні…
Вони не скоро знов побачать літо.
Все листопади вдаль перенесли…
Бузкова тиша. Сад тривожно-синій
Смородина ще в залишках золи.
А на гілках цвіте холодний іній.
Н. Донець
ОСІНЬ
Нині осінь нас чарує,
Неповторна, чарівна,
Різні барви нам дарує
І дивує нас вона.
Виглядає так казково
Восени і парк, і гай,
Розмаїттям кольоровим
Прикрашає осінь край!
КОРОЛЕВА ОСІНЬ
Королева Осінь
Всіх до столу просить.
Всіх без винятку частує
Й для Зими запас готує.
Н. Замрія
ОСІНЬ
Сіла осінь на порозі,
Довгі коси розплела,
Спілі яблука на возі
До бабусі привезла.
Вітром двері відчинила:
– Дари з воза забирайте!
Павутинкою злетіла:
– Через рік мене чекайте!
Л. Новикова
ОСІНЬ
Осінню дмухнуло,—
Висохли квіточки,
Хмуро, безпритульно
Глянули садочки.
Жовкне і травиця.
Така її доля,
Хіба зелениться
Хлібець серед поля.
Хмара небо криє,
Сонечко не блисне,
Вітер вовком виє,
Дощ потоком висне.
Швидко погнав води
Струмок бистрохвильний;
Пташка від негоди
Подалася в вирій.
П. Грабовський
БАРВИСТА ОСІНЬ
Осінній дощик дрібно плаче,
І листячко жовтогаряче
З дерев поволі опадає,
Лиш клен рудий горить-палає.
Дарує нам барвиста осінь
Буяння фарб і неба просинь:
Ранкові прохолодні роси,
Верби старої жовті коси,
Багрянець лісу світанковий,
Пташиний щебет загадковий
І павутиння візерунки —
Це щедрі осені дарунки.
Т. Корольова
ОСІННІ ТАНЦІ
Вітер взяв сопілку в руки:
— Ду-ду-ду!
Хто зі мною потанцює
У саду?
Захиталися жоржини:
— Може, й ми!
Тільки ти нас над землею підійми!
— Шкода часу,— вітер каже,—
Підіймать!
Видно, вам не доведеться танцювать!
Тут як зірвуться листочки із дубка,
Із вербички, із берези,
Із кленка,— хто червоний, хто жовтавий,
Хто рудий, а хто трішечки зелений —
Молодий.
Як закрутяться у танці
Угорі! І низенько над землею,
У дворі. Вітер кинувся за ними:
— Ой, ду-ду!
От хто вміє танцювати
до ладу!
К. Перелісна
ОСІНЬ
… Осінь на узліссі
Фарби розбавляла,
Пензликом легенько
Листя фарбувала.
Вже руда ліщина,
Пожовтіли клени.
В пурпурі осіннім
Тільки дуб зелений.
Утішає ясен:
– Не сумуй за літом!
Геть усі діброви
В золото одіто.
П. Осадчук
ЯК ГАРНО В ЛІСІ ВОСЕНИ!
Як гарно в лісі восени!
Кленову гілочку торкни –
Вона здригається, бринить,
Немов струни сталева нить.
Жовтіють граби і дуби,
Вкривають листячком гриби,
Кущі, галявини, плаї,
Сліди малесенькі твої.
Навкруг завія золота –
Багряне листя обліта.
Сміється сіверко: “Лови!”,
Зірвавши шапку з голови.
І ти за шапкою біжиш
У цей малюночок, у вірш,
В дитинства сонячного світ,
А мама дивиться услід.
Н. Стефурак
ОСІНЬ
Ніби притомилося сонечко привітне:
У траві пожовклій молочай не квітне.
Облетіло літо листячком із клена,
Лиш ялинка в лісі сонячно зелена.
Журавлі курличуть: летимо у вирій.
Пропливає осінь на хмарині синій.
Б. Чалий
ОСІНЬ, НАША ОСІНЬ
Осінь наша, осінь —
Золота година,
Неба ясна просинь,
Пісня журавлина,
Бабиного літа
Довгі, білі коси…
І дорослі й діти
Люблять тебе, осінь.
Та не тільки славна
За свою ти вроду —
Урожай іздавна
Ти несеш народу:
Щедра і дорідна,
Пахнеш ти медами,
Славиш край наш рідний
Зерном і плодами!
М. Познанська
ЗОЛОТА ОСІНЬ
Ще недавно в небі синім
Пролітали журавлі,
А сьогодні в безгомінні
Ходить осінь по землі.
І від краю і до краю,
Від двора і до двора
Золотого урожаю
Знов до нас прийшла пора.
О. Бродський
ЛИСТОПАД
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
А. Житкевич
ОСІННІЙ ПАРК
Вже побагряніло
Листячко на клені,
Але на вербиці
Ще воно зелене.
На каштані листя
З жовтою каймою.
Йду осіннім парком
Тихою ходою.
Таких фарб немає
Влітку, ні зимою.
Недаремно осінь
Зветься золотою.
О. Війтик-Ющук
ДАРИ ОСЕНІ
Восени врожай збирають
На городах і в садках.
Груші, яблука звисають
На тонесеньких гілках.
В лісі білочка руденька
Під пеньком знайшла грибок.
Ухопила — та хутенько
Заховала в теремок.
Г. Шевчук
ОСІНЬ
Знову я дивлюсь в віконце:
Он за ліс заходить сонце.
В лісі ходить хитрий лис…
«Мамо, що це, подивись?
Вчора ліс ще був зеленим
А сьогодні… онде клени
Червоніють, мов вітрила,
І берізка пожовтіла».
«Як красиво, — каже мама, –
Це віконце — наче рама,
А від сонця подарунок —
Панни Осені малюнок».
О. Роговенко
ХОДИТЬ ОСІНЬ
Загорнулися в тумани
Запечалені світанки,
Ходить осінь по стежинах,
Губить літа витинанки.
Розфарбовує осики,
Розлива свою журбу,
Взувши жовті черевики,
Іде прясти під вербу.
Золотими ниточками
Вишива сорочки кленам
І засмаглими руками
Листя струшує зелене.
На долоні розсипає
Срібні роси-намистини,
В довгі коси заплітає
Оксамитові жоржини.
Л. Новикова
