Така проблема, напевно, в 
усі часи була і залишається одним з головних, часом самих нерозв’язних питань психології. Батьки, звичайно ж мріють, щоб власне чадо було самим освіченим і вихованим, але при цьому схильні допускати численні помилки у спілкуванні з дітьми. Найчастіше вимагають від дітей занадто багато чого, іноді зовсім не звертаючи своєї уваги на елементарні можливості своїх нащадків.
Кінцевий результат неправильного ставлення батьків до дітей найчастіше призводить до зворотного від очікуваного. Наприклад, до того, що вони починають робити абсолютно все по-своєму, не слухаючи старших, а часом може призвести і до замкнутості дитини. Самим вразливим періодом вважається підлітковий вік, коли діти знаходять нові знайомства, заводять друзів за інтересами, намагаються дати зрозуміти всім, що вони особистість зі своїми звичками і своїм, індивідуальним ставленням до життя.
В цей не простий перехідний період найважливішим для батьків є не втратити зв’язок з дитиною на емоційному рівні і духовному, постаратися не допустити серйозних помилок, які можуть призвести до складної психологічної травми. Обов’язково потрібно враховувати потреби дитини, цікавитися його інтересами, захопленнями. Найголовніше у відносинах з дітьми дати зрозуміти дитині, що його поважають, йому довіряють і розуміють.
Якщо дитина щось хоче розповісти, ніколи не варто відмахуватися, адже для нього це може бути найважливішим в цей момент. Навпаки, слід дуже уважно вислухати, поставитися до питання з розумінням і, якщо є необхідність, підказати правильний вихід із ситуації. Правильним буде не нав’язувати тільки своє вирішення питання, а в будь-якій ситуації намагатися знайти компроміс, що найчастіше залежить саме від дорослого члена сім’ї, від його вчинків і дій.
Треба намагатися не підвищувати на дитину голос, ні за яких обставин не піднімати на нього руку, інакше буде дуже складно знайти взаєморозуміння і домогтися слухняності. Найбільший ефект принесе спокійна розмова з сином або дочкою на рівних, уважно вислуховуючи один одного і висловлюючи свою думку, можна набагато швидше вирішити будь-яку проблему і завдання, з якою на перший погляд було неможливо впоратися.
Завжди найголовнішим у будь-яких відносинах було і буде довіра. Потрібно бути щирими зі своїми дітьми, намагатися не давати нездійсненних обіцянок, і пам’ятати завжди про те, що дитина – це, в першу чергу індивід, особистість, інтереси якого потрібно завжди поважати. Тоді дитина буде довіряти, розуміючи що його ніколи не обдурять і не підведуть, почне не тільки любити, але й поважати своїх рідних і близьких, і буде впевнена, що в будь-якій ситуації у неї є до кого прийти і з ким порадитися, вона навчиться приймати думку оточуючих його людей.
