Німеччина славиться такими знаменитими поетами як Йоганн Вольфганг фон Гете, Генріх Гейне, Фрідріх фон Шиллер, Райнер Марія Рільке та інші. ;D Ці талановиті поети дуже тонко описують найкраще і чудове почуття на світі – любов. Вони зі всією німецькою делікатністю і обережністю описують любовні переживання і проблеми у відносинах, найкращі моменти з життя закоханих. У їх ліриці немає такого бурхливого емоційного буму як в англійських віршах про кохання, але все ж чуйні вірші про кохання німецькою вражають глибини закоханих сердець.
Вірші про любов на німецькій мові з перекладом
Neue Liebe, neues Leben
Herz, mein Herz, was soll das geben?
Was bedränget dich so sehr?
Welch ein fremdes, neues Leben!
Ich erkenne dich nicht mehr.
Weg ist alles, was du liebtest,
Weg, warum du dich betrübtest,
Weg dein Fleiß und deine Ruh ‘-
Ach, wie kamst du nur dazu!
Fesselt dich die Jugendblüte,
Diese liebliche Gestalt,
Dieser Blick voll Treu ‘und Güte
Mit unendlicher Gewalt?
Will ich rasch mich ihr entziehen,
Mich ermannen, ihr entfliehen,
Führet mich im Augenblick,
Ach, mein Weg zu ihr zurück!
Und an diesem Zauberfädchen,
Das sich nicht zerreißen läßt,
Hält das liebe lose Mädchen
Mich so wider Willen fest;
Muß in ihrem Zauberkreise
Leben nun auf ihre Weise.
Die Verändrung, ach, wie groß!
Liebe! Liebe! laß mich los!
Нова любов – нове життя
Серце, серце, що сталося,
Що збентежило життя твоє?
Життям новим ти забилося,
Я тебе не впізнаю.
Все пройшло, ніж ти палало,
Що любило і бажало,
Весь спокій, любов до праці, –
Як потрапило ти в біду?
Безмежною, потужною силою
Цією юною красою,
Цією жіночністю милою
Взято в полон до труни ти.
І чи можлива зрада?
Як бігти, піти з полону,
Волю, крила знайти?
До неї приводять всі шляхи.
Ах, дивіться, ах, врятуйте, –
Кругом шахрайки, сам не свій,
На чудовій, тонкій нитці
Я танцюю, ледве живий.
Жити в полоні, у чарівній клітці,
Бути під черевичком кокетки, –
Як таку ганьбу знести?
Ах, пусти, любов, пусти!
*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
«Die Lorelei» – Heinrich Heine
Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,
Daß ich so traurig bin,
Ein Märchen aus uralten Zeiten,
Das kommt mir nicht aus dem Sinn.
Die Luft ist kühl und es dunkelt,
Und ruhig fließt der Rhein;
Der Gipfel des Berges funkelt,
Im Abendsonnenschein.
Die schönste Jungfrau sitzet
Dort oben wunderbar,
Ihr gold’nes Geschmeide blitzet,
Sie kämmt ihr goldenes Haar,
Sie kämmt es mit goldenem Kamme,
Und singt ein Lied dabei;
Das hat eine wundersame,
Gewalt’ge Melodei.
Den Schiffer im kleinen Schiffe,
Ergreift es mit wildem Weh;
Er schaut nicht die Felsenriffe,
Er schaut nur hinauf in die Höh ‘.
Ich glaube, die Wellen verschlingen
Am Ende Schiffer und Kahn,
Und das hat mit ihrem Singen,
Die Loreley getan.
«Лорелей» – Генріх Гейне
Не знаю, що б це означало,
Чому я сумую отак.
Та казка стара в моїх думах
Навіки залишила знак…
Повітря промерзле, темніє,
І Рейн тихомирно біжить,
Вершечок гори видніє,
Де сонце вечірнє горить.
Красуня лелійна й чиста,
Високо там вона є,
Зі злота на ній намисто,
Чеше волосся своє.
Злотаве волосся гладить
Гребенем золотим,
І піснею тихою надить,
І голосом неземним.
Весляр під ту пісню ридає
У крихітному човні,
І скель він не помічає,
Зводить вгору очі сумні.
Здається, весляр і човенце
Спочинуть у хвилях, – нехай
Всі знають, що співом усе це
Зробила сама Лореляй.
*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
«Abend» – Rainer Maria Rilke
Der Abend wechselt langsam die Gewänder,
die ihm ein Rand von alten Bäumen hält,
du schaust: und vor dir scheiden sich die länder,
ein himmelfahrendes und eins, das fällt,
und lassen dich, zu keinem ganz gehörend,
nicht ganz so dunkel wie das Haus, das schweigt,
nicht ganz so sicher Ewiges beschwörend
wie das, was Stern wird jede Nacht und steigt-
und lassen dir (unsäglich zu entwirm)
dein Leben bang und riesenhaft und reifend,
so dass es, bald begrenzt und bald begreifend,
abwechselnd Stein in dir wird und Gestirn ..
«Вечір» – Райнер Марія Рільке
Чіпляючись за крони дерев, день вечору владу віддає,
сіріє, темніє, чорніє і ніч покривалом своїм,
світло дня, від мене віддаляючи з надією, кудись кличе,
туди, де далекі країни, де вечір не стане рідним,
Мій будинок самотній, мій дім, що так сумно мовчить,
але в будинку немрачно і край небосхилу злегка освітив місяць,
мені сумно, душа неспокійна і серце хвилюючись, стукає
і до будинку рідного дорога, того вечора майже не видна,
Стемніло, на всьому небосхилі розсипані щедрою рукою
найяскравіші зірки, а я на порозі один і все менше сумую,
ніч вечір змінює і смуток затихає, приходить спокій,
приходить спокій, той бажаний, який в ночі я шукаю.
*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Doch heimlich dursten wir ..
Anmutig, geistig, arabeskenzart
Scheint unser Leben sich wie das von Feen
In sanften Tanzen um das Nichts zu drehen,
Dem wir geopfert Sein und Gegenwart.
Schonheit der Traume, holde Spielerei,
So hingehaucht, so reinlich abgestimmt,
Tief unter deiner heitern Flache glimmt
Sehnsucht nach Nacht, nach Blut, nach Barbarei.
Im Leeren dreht sich, ohne Zwang und Not,
Frei unser Leben, stets zum Spiel bereit,
Doch heimlich dursten wir nach Wirklichkeit,
Nach Zeugung und Geburt, nach Leid und Tod.
Але в таємниці ми мріємо ..
Ми життям духу ніжного живемо,
Ельфіческій віддавши себе мрії,
Пожертвувавши прекрасної порожнечі
Сьогоднішнім швидкоплинним днем.
Паріння думок безтурботний вигляд,
Гра тонка, чиста і висока.
Але в глибині душі у нас туга
По крові, ночі, дикості горить.
Гра нам в радість. Нас не жене батіг.
У пустелі духу не буває гроз.
Але потай ми мріємо жити всерйоз,
Зачати, народити, страждати і померти.
*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Herbsttag
Herr: es ist Zeit. Der Sommer war sehr gross.
Leg deinen Schatten auf die Sonnenuhren,
und auf den Fluren lass die Winde los.
Befiehl den letzten Früchten voll zu sein;
Gib ihnen noch zwei südlichere Tage,
dränge sie zur Vollendung hin und jage
die letzte Süsse in den schweren Wein.
Wer jetzt kein Haus hat, baut sich keines mehr.
Wer jetzt allein ist, wird es lange bleiben,
wird wachsen, lesen, lange Briefe schreiben
und wird in den Alleen hin und her
unruhig wandern, wenn die Blätter treiben.
Осінній день
Господь, настав час. Адже літо нам вже в тягар.
Ти тінь свою відкинь на сонячний годинник,
Дозволь наскрізним вітрам промчати по луках.
Ти пізнім фруктам соком налитися накажи,
Два жарких днів ти їм подаруй,
Досконалістю їх наповни,
Останньою солодкістю міцне вино виконай.
Позбавлений будинку, позбавлений його і надалі,
Самотність в ньому довго буде тліти.
І буде очей душа не змикати, і буде читати,
Довгі листи писати …
Вітер листям буде грати,
А вона, блукаючи по алеї, спокою шукати.
*IN LOVE* *IN LOVE* *IN LOVE*
Auf FlЕgeln des Gesanges (H. Heine)
Auf Flügeln des Gesanges,
Herzliebchen, trag ich dich fort,
Fort zu den Fluren des Ganges,
Dort weiss ich den schönsten Ort.
Dort liegt ein rotblühender Garten
Im stillen Mondenschein;
Die Lotosblumen erwarten
Ihr trautes Schwesterlein.
Die Veilchen kichern und kosen
Und schaun nach den Sternen empor;
Heimlich erzählen die Rosen
Sich duftende Märchen ins Ohr.
Es hüpfen herbei und lauschen
Die frommen, klugen Gazell’n;
Und in der Ferne rauschen
Des heiligen Stromes Well’n.
Dort wollen wir niedersinken
Unter den Palmenbaum,
Und Liebe und Ruhe trinken,
Und träumen seligen Traum.
На крилах пісні
Серце моє, дозволь тебе
Унести на крилах пісні,
До полів далекого Гангу,
Де дивне місце мені відомо.
Там оповитий червоний сад
Німим світлом місяця,
Там лотос, твій брат,
Жадає з тобою зустрічі.
Фіалка ж тут хихикає, лепече,
Дивлячись на зірки вгору,
А троянда таємно троянді шепоче
Запашних казок думку.
Сюди прискаче розумна газель
І, лагідна, підслухає бесіди.
І далекі доносив тріль
Обіцяє святих потоків води.
Давай ж тут залишимося вдвох,
Під дивним деревом – пальмою,
А після блаженно тут засинаємо,
Любов’ю і спокоєм одурманені.
