Кожна людина, напевно, хоча б раз у своєму житті замислювалася над питанням, для чого ж ми живемо. Питання це існує з часів початку людства. Звичайно, всі ми чули, що чоловік, наприклад, повинен за своє життя посадити дерево, виростити сина і побудувати будинок. Але навряд чи хтось насправді щиро вірить в це, як в сенс життя.
Якщо звернутися за допомогою для вирішення цього питання до релігії, то можна почути, що наше земне життя всього лише випробування, а вже після смерті почнеться життя справжнє. Тобто, прожити своє життя треба так, щоб хороші і гідні вчинки перевищили всі погані, тоді це забезпечить людині вічне життя в раю. Якщо ж вчиняти навпаки, то неодмінно її чекає пекло – місце, де мучать всіх грішників за все погане, що було зроблено ними на землі. І здається, що все дуже просто. Але, на жаль, створена людина так, що життя її переповнена спокусами, яким не піддатися дуже важко. Та й не всі люди впевнені, що саме це і є істиною життя.
Звичайно, кожен з нас може сказати, що для кожної людини головним в житті є різні цінності. Наприклад, для хіміка може бути, є сенсом життя знахідка невідомого раніше хімічного елемента, для скелелаза – підйом на неймовірну висоту і т.д. Проте, існує і якась вища мета, прагнути до якої повинна кожна людина. Може бути, вона полягає в самому житті для життя? Наприклад, в допомозі людям, в любові до природи, до інших людей, в народженні дітей і т.д. Життя дане для того, щоб людина віддаючи щось від себе, отримувала щось натомість. І правильність життя, напевно, полягає саме в тому, що даючи щось іншим, не варто цим хвалитися.
Людям дана свідомість, здатність мислити тверезо не для того, щоб вони собі придумували зайві проблеми або шукали способи знищення один одного, а для того, щоб людина знала, хто вона і що собою являє. Звичайно, за все життя ідеально все робити не виходить, адже людина сама по собі не є ідеальною. Але розуміти, що при будь-яких обставинах, в кожній ситуації, людині необхідно залишатися людиною, треба кожному.
Щоб досконало розібратися в питанні, для чого ж ми живемо, напевно, необхідно прожити все життя і потім подивитися на нього, як на кіноплівку, розібравши кожен момент. Більшість людей знаходить відповідь, коли для цього вже втрачено все, тому їм залишається тільки передавати свій життєвий досвід наступному поколінню. Але невже не краще вчитися на чужих помилках і на чужому досвіді, щоб своє життя вже, так би мовити, прожити начисто?
