Будь-яке гуляння студентів або святкування Дня студента не обходиться без студентських тостів. *YES* Студентські тости, свого роду прикраса студентського застілля, адже саме студентські тости перетворюють застілля в святковий захід студентів.
Студентські тости бувають різні у віршах і прозі, прикольні тости і мудрі східні тости, тости-анекдоти і тости-легенди. Студентський тост може бути коротким або містити цілу життєву історію. Але є одне загальне правило у всіх хороших студентських тостах – тост треба правильно подати, сказати не як відбування обов’язкової програми, а зробити це щиро і від душі. ;D Пропонуємо Вам декілька студентських тостів для успішного виступу на застіллі студентів.
Студентські тости на День Студента
Вип’ємо за радість подолання, за радість досягнення і за щасливу людину – нашого героя застілля!
🙂 🙂 🙂
Тост студента-хірурга:
– Щоб нам довелося зустрічатися тільки за таким столом!
🙂 🙂 🙂
За декана свого
П’ю кріплене вино.
Щоб він так його бачив,
Як стипендію давав!
🙂 🙂 🙂
Як світле свято, честь почесті,
Гостей недарма повний будинок:
Ми зібралися сьогодні разом
Обмити новісінький диплом.
Вдивімося знову поглядом пильним
До чого прагнули день за днем –
Всього-то в ньому одні лише кірки,
Ті, за які ми п’ємо!
🙂 🙂 🙂
Наскільки мудрі викладачі, а все одно студенти тягнуться не до наук, а до студенток. За прагнення до прекрасного!
🙂 🙂 🙂
Вчений-теоретик частенько говорить студенткам, що чудес не буває. Вчений-практик творить з практикантками таке, що доводиться визнати: дива ще трапляються в наші дні. Так вип’ємо за вчених практиків!
🙂 🙂 🙂
– Ніколи не відкладай на завтра те, що можеш зробити сьогодні, – сказав студент на лекції своєму другові, дивлячись на симпатичну сусідку, – бо те, що ти отримав сьогодні, можеш отримати і завтра.
Так вип’ємо за мудрість молодих!
🙂 🙂 🙂
Перший курс складає іспити. Всі посилено списують, професор читає газету, але варто йому лише опустити газету, все відразу ховають шпори. Другий курс списує з підручників, але все ще уважно стежачи за професором. Третій курс спокійно списує, не звертаючи на професора уваги, професор опускає газету і злегка покашлює – всі знехотя закривають підручники. На четвертому курсі професор опускає газету, чується покашлювання із задніх рядів і професор знову піднімає газету.
Вип’ємо за те, щоб професори частіше розуміли тонкі натяки.
🙂 🙂 🙂
За тих, хто думає, що ми тут вчимося!
🙂 🙂 🙂
Йде якось по лісі Лиса. Дивиться – на галявині сидить Заєць і щось пише.
– Заєць, а Заєць, ти що пишеш?
– Дисертацію. “Як заєць з’їв Лисицю” називається.
– Та що ти, Заєць, верзеш, такого бути не може!
– Ну, не може, так не може, тільки от, підемо за ці кущі! Пішли удвох, а повернувся один Заєць. І знову за свою дисертацію. Через деякий час виходить на галявину Вовк:
– Привіт, Косий, що пишеш?
– Дисертацію. “Як заєць з’їв Вовка” називається.
– Та що ти, Заєць, верзеш, такого бути не може!
– Ну, не може, так не може, тільки от, підемо за ці кущі! Пішли удвох, а повернувся один Заєць. І знову за свою дисертацію. Через деякий час виходить на галявину Ведмідь:
– Здорово, Заєць. Що пишеш?
– Дисертацію. “Як заєць з’їв Ведмедя” називається.
– Та що ти, Заєць, верзеш, такого бути не може!
– Ну, не може, так не може, тільки от, підемо за ці кущі! А за кущами сидить здоровенний Лев, а поруч купа кісток навалена. І неважливо, яка в тебе тема – важливо, щоб керівник хороший попався.
Так вип’ємо ж за хорошого керівника!
🙂 🙂 🙂
Приходить хлопець до чаклуна і просить:
– Зроби мені член до землі.
Чаклун подумав, подумав і зробив йому ноги довжиною десять сантиметрів.
Так вип’ємо ж за грамотне технічне рішення!
🙂 🙂 🙂
Вип’ємо за інтелектуальну міць домінанти сьогоднішнього застілля!
🙂 🙂 🙂
Кажуть, справжній науковець той, хто повністю віддає себе науці. Однак ми, жінки, вважаємо, що справжній учений той, хто віддає себе двом наук – своїй і “науці пристрасті ніжної”, тобто жінкам. Вип’ємо за справжніх вчених!
🙂 🙂 🙂
Кажуть, що у Бору на дверях будинку була прибита підкова.
– Ви хіба вірите в народну прикмету, що підкова приносить удачу? – Запитали якось його гості.
– Не вірю, але удача, здається, вірить, – відповів Бор. Вченим завжди повинна супроводжувати удача, інакше вони не зроблять скільки-небудь значних відкриттів.
Так вип’ємо ж за те, щоб нашого героя гуляння, як представника наукової інтелігенції, удача не залишала ніколи!
🙂 🙂 🙂
Сказано: суха наука, але дерево життя вічно зеленіє. Дозвольте з цим не погодитися. Для справжнього вченого наука – це пристрасть, це вічно зелене і квітуче дерево.
Піднімемо ж келихи за квітучі дерева науки і життя і за людину, пристрасть якої до науки ми зараз радісно відзначаємо!
🙂 🙂 🙂
У науці, як і в житті, існують обряди як сукупність деяких дій та ритуали як певний порядок обрядових дій. І вчені роблять ці ритуальні дії: друкують наукову продукцію, занурюються в саму глибину науки, захищають дисертації. Але скажіть, хто з жерців науки не радіє, коли суху науку замінюють, на не сухі веселощі?
Я піднімаю свій келих за те, щоб ритуали науки ні-ні, та й супроводжувалися ритуалами застілля!
🙂 🙂 🙂
Пливли на кораблі купець і учений. Купець був багатий і віз з собою багато товарів, а вчена людина нічого не мала. Піднялася на морі буря, і корабель зазнав аварії. Врятувалися тільки купець і учений. Вони вчепилися за колоду, і хвиля винесла їх на берег. Бачить купець, що вчений зажурився, і говорить йому:
– А що тобі сумувати? Це я своє багатство втратив, а твоє – все з тобою.
Піднімемо келихи за те багатство, яке не можна втратити – за розум!
🙂 🙂 🙂
Іспит.
Професор: “Що ви замовили б у золотої рибки? Розум чи гроші? Ось я б – розум”.
Студент: “А я гроші”.
Так нехай у нас буде те, чого нам не вистачає!
🙂 🙂 🙂
Летить по небу великий птах, велично і плавно змахуючи величезними крилами. А поруч, метушившись і цвірінькаючи, летить маленька пташка:
– Куди ми летимо, а? Куди?
Але нічого не відповідає великий птах …
– Куди ми летимо, ну куди, а?
Великий птах повільно повертає голову:
– Не знаю …
Так вип’ємо ж за наших наукових керівників!
