“В этом году выпили всё, кроме Москва-реки,
и то благодаря тому, что замёрзла…”
А. П. Чехов про Тетяниному дні.
Є в морозному січні день, забарвлений радісним, якимсь весняним настроєм. Це 25 січня – Тетянин день. День всіх студентів. Ймовірно, це єдиний в історії випадок, коли на один і той же день претендують і служителі церкви і студентство, причому кожна сторона розуміє свято на свій манер. З “Житія святих” ми дізнаємося, що дочка римського консула Татіана зазнала жорстоких переслідувань за віру Христову: їй виколювали очі, різали бритвами, намагалися спалити, але кожного разу Бог карав її ворогів, а Тетяні посилав зцілення, навіть леви, випущені з клітки, лагідно лизали їй ноги. Вражені її стійкістю, кати відмовлялися виконувати накази, просили у Тетяни прощення і ставали на її бік. Суд засудив її до смерті. Пізніше вона була зарахована до лику святих. Однак відомостей про заступництво святої Тетяни тим, хто звалив на свої плечі багатотрудну справу отримання знань, немає ні в “Житіях святих”, ні в інших джерелах. Чому ж день поминання Татіани виявився пов’язаний зі славним, неспокійним, веселим і далеко не безгрішним народом – студентством? *DONT_KNOW*
Відкриваємо “Історію Держави Російської” і знаходимо відповідь. 12 (25) січня 1755 р. був підписаний імператрицею Єлизаветою Петрівною Указ про відкриття в Москві 1-го російського університету. Розроблений Ломоносовим проект узяв під свою опіку генерал-ад’ютант І.І. Шувалов, людина освічена і культурна. Як свідчать сучасники, “був скромний, навіть боязкий. Постійно відмовлявся від графського титулу, але ревниво домагався слави мецената”. День підписання Указу Шуваловим був вибраний не випадково. Він хотів не тільки послужити Батьківщині, а й зробити презент своїй улюбленій матінки Тетяні Петрівні в день її іменин. “Дарую тобі університет” – вимовив І.І. Шувалов, ця фраза стала пізніше крилатою фразу.
У 1791 р. на Великдень була відкрита церква Татіани Мучениці. Оздоблення для неї надіслала сама Катерина. Парафіянами цієї церкви в різні роки були Фонвізін, Грибоєдов, Тургенєв, Тімірязєв, Пирогов, Ключевський, брати Аксаков, Соловйов та ін. Потім був виданий Указ Миколи I, де він розпорядився святкувати не день відкриття університету, а підписання акту про його заснування. Так, волею монарха, з’явилося студентське свято – Тетянин день, а з часом народний поголос приписав цій святій заступництво студентам. Тон цього свята був заданий ще в 1755 р. Урочистості тоді були проведені в петровських традиціях, милих і Єлизаветі: урочисті промови, богослужіння, а потім ілюмінація, феєрверк, частування, театральні вистави. Йшли роки. Студенти ставали лікарями, адвокатами, вчителями, письменниками. Але Тетянин день не забувався і не змінювався. *OK* У цей традиційний день люди похилого віку і молодь, знамениті і невідомі – всі були знайомими, всі були рівними. Побутова сторона свята залишалася такою ж, як і раніше.
В одному зі своїх жартівливих фейлетонів А. П. Чехов у 1885 р. писав про Тетянин день: “В этом году выпили всё, кроме Москва-реки, и то благодаря тому, что замёрзла… Пианино и рояли трещали, оркестры не умолкали, жарили “Gaudeamus”, горла надрывались и хрипели… Было так весело, что один студент от избытка чувств выкупался в резервуаре, где плавают стерляди”.
В. А. Гіляровський згадував, що “натовпи студентів до пізньої ночі ходили по Москві з піснями, їздили, обнявшись втрьох, вчотирьох на одному візнику і горланили, римуючи “сп’яну ” і ” Тетяна “. Під ранок швейцари “Стрьомни” і “Яра” підписували крейдою на спинах молоді адресу, і їх розвозили по домівках “уцілілі” товариші.
Поліція мала вказівки згори: в цей день не заарештовувати “хитних” студентів.
Л. А. Толстой вважав своїм обов’язком опублікувати статтю “Свято присвячення 12 січня”. У ній він порівнює щорічні веселощі “найосвіченіших людей” з будь-яким престольним сільським святом на Русі, де релігійна подія є лише приводом вдатися до пияцтва і вдаритися в загул”.
Це був самий гучний день в місті. Дія розгорталася на Нікітській, Тверському бульварі, Трубній площі. Студенти групками і цілими натовпами, пішки і на візниках, горлаючи пісні, заповнювали собою старий центр. Їх п’янило почуття свободи. Природа брала своє. ;D Юнаки місяцями відсиджували лекції, сиділи над підручниками, повторювали знову і знову досліди, багато підробляли – але в цей день студенти дозволяли собі розслабитися і пуститися у всі тяжкі. Вони навмисно голосно співали – репетували, стверджуючи свої права на цей день, демонструючи свободу і самодостатність. Класичний студентський гімн Gaudeamus igitur змінювався політично неблагонадійною “Дубинушкою”. Міліція в цей день, зовсім як в рожевих мріях утопістів, діяла за перевагою “профілактично”, згладжуючи гостроту неминуче спалахували конфліктів. Заарештовувати і навіть затримувати студентів у їх свято не рекомендувалося.
Однією з традицій Тетяниного дня були котячі концерти під вікнами “Московских відомостей”. Нерідко ці вікна просто били. Студенти так усвідомлювали свої права – адже ця офіціозна газета колись була першою і єдиною міською газетою, яку редагували професори і друкувала друкарня університету.
У це свято скасовувалися всі відмінності – вікові та станові, скасовувалися всі чини і звання, зрівнювалися багаті й бідні – всі вони відчували себе співгромадянами “наукової республіки”. Маститі вчені і важливі чиновники, успішні присяжні повірені і модні журналісти відчували себе в цей день “старими студентами“. 😀 Вони згадували прекрасні дні своєї молодості. Це був і їх день теж. Саме тому з легкістю і швидкістю день заснування одного університету став загальним студентським святом всієї країни. Тетянин день святкувався всюди. Він об’єднував професорів, студентів нинішніх і “колишніх” по всій Росії, Україні та інших слов’янських країн.
Студенти з багатих, “білопідкладочники”, пристойно відзначивши свято з рідними та переодягнувшись у що-небудь простіше, приєднувалися до своїх товаришів. Їх вже чекали господарі трактирів, пивних і ресторанів. Вони не замикали двері своїх закладів, але заздалегідь ретельно готувалися. Самим знаменитим і гостинним був ресторан “Ермітаж”, де для такого випадку розкішні меблі були завбачливо замінені простими столами з лавками, дорогі дзеркала прибрані, а підлоги покриті товстим шаром тирси. Так вільніше себе почували гості і спокійніше – господарі.
Для студентів у цей день кухня готувала тільки холодні закуски. Подавалася горілка, дешеве вино і пиво. За стіл сідали всі впереміш – улюблені професори, популярні журналісти, студенти, адвокати, земські діячі. Їх об’єднувала трапеза, загальний стіл, який має давній сенс! Де, в якому ще випадку можуть зібратися в подібній обстановці люди настільки різного положення, але з одним, спільним для всіх, і тому особливо дорогим, почуттям?
Володимир Гіляровський, описуючи Тетянин день, з повним правом говорить про популярність рими “п’яна – Тетяна“. Так, це був розгульний, часом до неподобства розгульне свято. Струнка послідовність промов змінювалася загальною гучною розмовою, десь співали, піднімали на столи особливо улюблених ораторів, якихось поважних бородатих професорів качали, одному від захвату розбили окуляри, іншому порвали сюртук … Тут розпускалися язики навіть у часи найлютішої реакції. Речі, які тут вимовлялися, ніде більше не можна було повторити, принаймні, ще рік. 😡
А ось як описують цей день “Пермські губернські відомості” в 1899 р. зустріч випускників “… З нагоди річниці Московського університету в Громадських зборах відбувся товариський вечір колишніх вихованців вищих навчальних закладів. Згадували юність, роки студентства … Особливо захоплено був сприйнятий тост, проголошений у віршах А. Кавалерово:
Вошло у нас в обыкновенье
Чтить almas matris день рожденья
В кружке её родных сынов
Обычай сей уже не нов:
Из поколенья в поколенье
Он переходит от отцов…”
Отже, завдяки любові до своєї матусі всесильного фаворита Шувалова і указу імператора Миколи I, свята мучениця Татіана перетворилася на патронесу студентів, а день її поминання – у відчайдушний розгул.
А.С. Пушкін писав:
Друзья, в сей день благословенный
Забвенью бросим суеты!
Теки, вино, струёю пенной
В честь Вакха, муз и красоты!
