Як розвивати свою самоцінність

Як формується самооцінність і на що вона впливає? Про те, що являє собою здорова самооцінка, як і навіщо потрібно розвивати самоцінність?

Самооцінка – важлива частина нашого сприйняття себе і навколишнього світу, що впливає на навчання, роботу, стосунки з близькими та особисте щастя.

Це те, як ми бачимо й оцінюємо себе, свої здібності, успіхи та недоліки. Самооцінка не стабільна і не завжди буває здоровою. Вона може бути нереалістично заниженою або завищеною, і в обох випадках це заважає жити повноцінно.

Що таке самооцінка і як вона формується

Самооцінність – це внутрішнє відчуття цінності та значущості самого себе. Вона складається з низки чинників і залежить від виховання, оточення та власного досвіду.

Самооцінка залежить від ставлення батьків до дитини, де основу формує підтримка та реакція на успіхи й помилки. Якщо дитину часто критикували, порівнювали або, навпаки, надмірно хвалили, це може призвести до проблем у сприйнятті себе. Впливають і стосунки між батьками та ставлення батьків тієї самої статі, що й дитина, до самої себе. Батьки закладають фундамент само собою зрозумілого ставлення до протилежної статі та дозволеного ставлення до себе.

Стосунки з друзями, вчителями та іншими значущими людьми також відіграють роль. Підтримка і визнання сприяють позитивній самооцінці, а негативні відгуки можуть її знизити. Дуже важливий особистий досвід. Оцінювати свої сили і бачити можливості ми вчимося на своїх успіхах і невдачах. Повторювані невдачі або легкі успіхи впливають на сприйняття себе.

На що впливає самооцінність і якою вона може бути

Самооцінка зачіпає багато аспектів життя. Людина з нереалістично низькою самооцінністю може уникати викликів, побоюючись невдачі. Той, хто високо оцінює себе, може переоцінити свої сили та ігнорувати необхідність підготовки.

Низька самооцінка робить нас залежними від чужої думки, а завищена може призвести до нехтування почуттями інших. І те, й інше заважає будувати міцні та здорові стосунки.

Хороша самооцінність підвищує впевненість у собі, сприяє розвитку навичок, а невпевненість блокує прагнення пробувати нове і розвиватися. За здорової самооцінки людина реалістично оцінює свої здібності та можливості, не занижуючи і не завищуючи їх.

Завищена самооцінка

Завищена самооцінність – це надмірне відчуття власної значущості та унікальності, що може негативно позначитися на взаєминах з оточенням та особистому розвитку.

Ось ключові ознаки завищеної самооцінки:

Часто така людина не готова до конструктивної критики, має вигляд самовпевненої та гордовитої. Завищена самооцінка може призвести до недооцінки або переоцінки ризиків і нездатності вчитися на помилках.
Переконана, що її думка завжди правильна, і часто відмовляється розглядати інші точки зору. Вона рідко визнає свої помилки і може захищати свої позиції навіть за наявності вагомих аргументів проти.
Може вважати себе кращою або більш значущою за інших, принижувати переваги оточуючих. Таке ставлення ускладнює встановлення близьких стосунків і викликає конфлікти.
Відчуває потребу бути в центрі уваги. Прагнення привертати до себе увагу і бути в центрі подій, часто нав’язуючи свою присутність і думку. Таким людям важливо, щоб їхні заслуги та успіхи були помічені й визнані.
Несприйнятлива до критики. Навіть конструктивні зауваження сприймаються болісно, людина агресивно реагує на них або відмовляється визнавати їх обґрунтованість.
Схильна приписувати успіх тільки собі. Людина вважає, що всі її успіхи – результат тільки її зусиль і здібностей. Вона ігнорує внесок інших людей і рідко висловлює подяку або визнає підтримку.
Відчуває потребу в постійному підтвердженні своєї значущості. Це може виражатися в частих запитах на похвалу і схвалення, що стомлює оточуючих.
Відчуває складнощі у встановленні близьких стосунків. Зарозумілість і надмірна зосередженість на собі заважають будувати довірливі та глибокі стосунки. Такі люди можуть ігнорувати потреби та почуття інших, вважаючи їх менш важливими, ніж свої.
Відчуває власну перевагу та унікальність. Вважає, що заслуговує на особливі умови та привілеї. Це може призводити до вимогливої поведінки та завищених очікувань від оточуючих.

Завищена самоцінність створює ілюзію переваги, але заважає об’єктивно оцінювати себе і свої дії. Люди з такими установками часто опиняються в ситуації, де через нездатність вчитися на помилках і приймати критику роблять одні й ті самі помилки. Ускладнюються взаємовідносини, адже зарозумілість викликає роздратування і нерозуміння в оточуючих, що призводить до конфліктів та ізоляції.

Занижена самооцінка

Занижена самооцінність, навпаки, характеризується низьким рівнем упевненості в собі та браком відчуття власної цінності. Вона заважає повноцінно розвиватися і може негативно позначатися на якості життя та міжособистісних стосунках.

Ось основні ознаки заниженої самооцінки:

Людина часто звинувачує себе за будь-які помилки або невдачі, навіть якщо вони не залежать від неї. Вона постійно оцінює себе негативно і часто фокусується на своїх недоліках.
Орієнтується на чужу думку та схвалення, бо не відчуває внутрішньої впевненості у своїх силах. Їй важко прийняти рішення без підтвердження інших.
Через страх бути відкинутою або помилитися, часто уникає нових викликів, складних завдань і спілкування з незнайомими людьми. Це обмежує її можливості та заважає особистісному зростанню.
Не вірить у власні здібності, постійно себе критикує та порівнює з іншими. Людина відчуває себе менш успішною, здібною чи привабливою. Усе це тільки посилює почуття невпевненості та незадоволеності собою.
Люди з низькою самооцінкою відносять себе до негідних хороших стосунків, успіху чи навіть щастя. Вони переконані, що постійно мають доводити свою значущість. Їм буває складно приймати компліменти та похвалу. Вони можуть вважати, що похвала незаслужена, і почуватися ніяково в таких ситуаціях.
Страх не виправдати очікування призводить до перфекціонізму, коли людина вимагає від себе ідеальних результатів. У підсумку вона часто відкладає завдання або не завершує їх, побоюючись, що результат буде недостатньо хорошим. Уникає складних завдань і викликів, щоб не зіткнутися з невдачею.
Надмірна поступливість, нездатність відстоювати свою думку, схильність підлаштовуватися під інших, уникаючи висловлювати власну думку і відстоювати кордони. Людина воліє погодитися з оточуючими, навіть якщо це йде всупереч її інтересам.
Низька самооцінність нерідко призводить до депресивних і тривожних станів через почуття невпевненості, безпорадності та неповноцінності.

Занижена самооцінка заважає людині розкрити свій потенціал і призводить до стресу та тривожності. Якість життя знижується, з’являються складнощі у взаєминах, оскільки людина або занадто залежна від оточення, або уникає контактів. Зниження впевненості в собі призводить до замкнутості, втрати мотивації та заважає самореалізації загалом.

Здорова самооцінка

Здорова самооцінка дає змогу приймати себе комплексно, з чеснотами й недоліками, розвиватися і впевнено будувати стосунки. Вона допомагає почуватися спокійно, стійко і гідно в будь-яких ситуаціях.

Людина зі здоровою самооцінністю приймає свої помилки, вчиться на них і не почувається гіршою, бо є розуміння, що помилятися – це нормально. Вона реалістично оцінює свої досягнення і вміє їм радіти, здатна сприймати критику конструктивно і приймати чужу думку. З повагою ставиться до себе та інших, не намагається виділитися за рахунок приниження інших.

Така людина впевнена у власних силах і готова до самовдосконалення. Вона внутрішньо спокійна і задоволена, вміє радіти сьогоденню і впевнена в майбутньому.

Як сформувати здорову самооцінку і зростити самоцінність

Для формування здорової самооцінки можна застосовувати прості та ефективні методи і вправи. Наведемо як приклад кілька способів:

Веди щоденник досягнень. Щодня записуй свої успіхи, великі й маленькі. Це зміцнює впевненість.
Практикуй позитивні твердження. Переконуй себе в необхідності дій, навіть при помилках. Підкреслюй свої перемоги фразами «Я здатний на багато що» і «Я це зробив!». При промахах говори: «Я молодець, що спробував». Це допоможе змінити внутрішній діалог на більш конструктивний.
Використовуй самоприйняття. Прийми свої слабкості і давай собі право на помилку, не звинувачуй себе. Визнання недоліків дає змогу ставати кращою людиною без почуття провини. Завжди є над чим працювати.
Займайся саморозвитком. Це допомагає бачити можливості та розкривати таланти. Курси, книжки та тренування підтримують упевненість у собі.
Практикуй вдячність. Нагадуй собі, за що варто бути вдячною: свої якості, успіхи, підтримку близьких. Це допоможе сфокусуватися на позитиві та зміцнить самоцінність.
Працюй із критикою. Сприймай її як джерело розвитку, не приймай близько до серця, а шукай корисне для поліпшення.
Звернися до психолога. Психотерапія допоможе зрозуміти причини проблем із самооцінкою і вибудувати здорове ставлення до себе.

Ці прості вправи, якщо робити їх регулярно, допоможуть помічати і цінувати свої досягнення, спокійно сприймати критику, виносити з неї користь і не картати себе за помилки.

Як підсумок зазначимо, що розвиток здорової самооцінності – це процес, що вимагає часу і зусиль. Займаючись самопізнанням і роботою над собою, можна реалістично оцінювати свої сили і будувати міцні стосунки із собою та оточуючими. Усе це згодом тільки позитивно позначиться на якості життя.