Люди із синдромом відмінника хочуть бути найкращими, щоб заслужити похвалу. Зазвичай це бажання формується в дитинстві. Що це означає і як із цим боротися, розповідають експерти.
Суть синдрому відмінника, як проявляється
Що таке синдром відмінника?
Синдром відмінника – це прагнення людини досягти високих результатів, щоб отримати високу оцінку, похвалу, схвалення з боку.
Головні ознаки синдрому відмінника:
- старанне виконання завдань;
- позаурочна робота/навчання;
- ретельна повторна перевірка виконаного;
- підвищені вимоги до оточуючих;
- переживання з приводу оцінки;
- стрес від низької оцінки;
- стрес від кращого результату в інших.
Синдром відмінника – це добре чи погано?
Оскільки йдеться про нав’язливу потребу в заохоченні, цей стан найчастіше стає проблемою. Жага схвалення виходить на перший план, стає метою.
Одна з найвідоміших відмінниць – Герміона Грейнджер із “Гаррі Поттера”. У неї синдром проявляється в постійній активності на уроках, виконанні всіх основних і додаткових завдань від учителів. У перших частинах історії це справжня зануда, яка робить зауваження однокласникам і поводиться занадто правильно. Герміона впевнена, що знає предмет краще за всіх і може посперечатися навіть із викладачем. До всього цього приєднується синдром рятувальника, що робить життя учениці Хоґвортсу складним і небезпечним.
Так відбувається і в реальному житті. Синдром відмінника заважає жити повноцінним життям і розвиватися.
Причини розвитку синдрому відмінника
Чому формується синдром відмінника?
Є кілька причин, які виходять із дитинства:
- Уникнення покарання. Дитина намагається бути “зручною” та “ідеальною”, щоб уникнути критики та фізичного тиску з боку батьків, негативного ставлення вчителів, неприйняття однолітків, осуду громадськості.
- Отримання заохочення. Бажання отримати похвалу і батьківську любов, посилити симпатію, здобути владу і перевагу над іншими.
- Стати рятувальником. Дитина ставить перед собою завдання дати батькам і вчителям привід для гордості, а заодно “врятувати” своїх недолугих ровесників.
У дорослому віці людиною рухають ті самі мотиви, тільки стосуються вони іншого колективу. Головна мета –
- заслужити схвалення начальника,
- стати кращим серед співробітників,
- бути хорошим хлопчиком/дівчинкою для оточуючих.
При цьому може зберегтися і бажання того, щоб батьки нею пишалися.
У чому різниця між синдромом відмінника і перфекціонізмом?
Людина із синдромом відмінника спрямовує свої дії на суспільство – начальника, колег, батьків, сусідів. Перфекціонізмом вважаються підвищені вимоги до себе і спроба контролювати все навколо. Перфекціоністи надзвичайно критичні до себе. З відмінниками їх об’єднує страх невдачі, депресія через невиконані цілі, низька самооцінка.
Як позбутися синдрому відмінника
Перший крок до боротьби з синдромом відмінника – це усвідомлення проблеми. Допомогти людині, яка не визнає проблему і не шукає її вирішення, неможливо.
Як побороти синдром відмінника?
- Зрозумійте, що все йде з дитинства. Ми шукатимемо поплескування по плечу і чекатимемо слівця про те, які ми розумні. Дорослому важливо навчитися хвалити і заохочувати себе самому, а не чекати схвалення від інших.
- Працюйте над своєю самооцінкою. Самостійно або за допомогою психолога. Для відмінників важливо навчитися слідувати власним цінностям без постійного страху зробити помилку.
- Навчіться відпочивати. Навчіться розслаблятися і відключатися від проблем на роботі та в домашніх справах. Час перезавантаження важливий для мозку, інакше він не зможе нормально функціонувати.
- Порівнюйте себе тільки з собою. Чого ви навчилися за останній рік? Яких навичок і здібностей ви набули? Що нового ви дізналися? Такі порівняння мотивують і сприяють розвитку, а не депресії.
- Не намагайтеся зробити все ідеально. Якщо виникло таке бажання, підведіть риску в розумі й запитайте себе, чи справді воно мені потрібне, чи мною знову опановує синдром відмінника? І будьте чесні з собою.
- Не бійтеся пробувати нове й експериментувати. Помилки неминучі, коли людина починає щось із нуля.
- Дозвольте собі помилятися. Використовуйте альтернативний принцип: “Так, я не встиг вчасно здати звіт, але зробив це якісно і без помилок”, “Так, я сьогодні подряпав машину, але уникнув серйозної аварії”.
Так поступово знизите потребу в схваленні оточуючих. Знайдете нові орієнтири і відчуєте себе більш вільно та впевнено. Це допоможе уникнути стресу, депресії, навчить адекватно себе оцінювати й отримувати задоволення від життя.
Синдром відмінника – це потреба у схваленні та високій оцінці ваших дій зі сторони. Таке ставлення формується в дитинстві, коли дитина хоче отримати похвалу від батьків і вчителів. У дорослому віці це спрямовано на колектив і начальника. Щоб позбутися синдрому відмінника, важливо усвідомити проблему, дати собі право помилятися і підвищити самооцінку.
