Цікаві прикмети та приказки зими
Січень – перший зимовий місяць – називався на Русі «просінцем», тому що вперше після низького похмурого небозводу грудня з’являлися «проталини» – острівці синього неба. Але славився січень і хуртовинами, морозами. Саме тому російські люди іменували його «Сечені», чехи і словаки – «Ледньов», серби – «зімцем» і «прозімцем». 🙂 Крім того, на Русі січень називали Василь-місяцем на честь святого Василя Великого, день якого припадав на 1 січня – перелом зими. У російських прислів’ях січень славиться як «року початок, зимі середина». Говорили, що в січні день додається вже на дві години (після дня зимового сонцестояння, 24 грудня, починається поворот до літа).
Колись на Русі рік починався з березня, тому січень був одинадцятим за рахунком місяцем; пізніше Новий рік відзначався у вересні, в Семен-день, – і січень став п’ятим місяцем року, а після введення Петром I нового літочислення в 1700 році став першим з дванадцяти місяців. ;D
20 лютого 1918 в Росії було введено нове літочислення. Нагадаємо вам, що для того щоб перевести дату зі старого стилю на новий, потрібно додати до дати старого стилю 11 днів для ХVIII ст., 12 днів для XIX ст. і 13 днів для XX ст. Тому в ніч з 13 на 14 січня відзначають старий Новий рік.
А в ніч з 31 грудня на 1 січня, за традицією, зустрічають Новий рік. Не випадково в цей день вітають один одного «З Новим роком, з новим щастям». Опівночі, коли годинник б’є 12 разів, всі загадують найзаповітніші бажання, які повинні обов’язково збутися в наступаючому році. Існує і більш складний обряд. Перед тим як годинник почне бити 12 разів, готують папір і олівець. З настанням Нового року потрібно встигнути написати на папері бажання, спалити папір, розмішати її в келиху з шампанським і випити його, поки годинник ще б’ють. Тоді бажання неодмінно здійсниться. *OK* З святкуванням Нового року були пов’язані й інші прикмети. Під Новий рік в сильний мороз заморожували в ложці воду. Якщо лід опинявся в міхурах – до доброго здоров’я і довголіття. Якщо в центрі була ямка – це віщувало хворобу або навіть смерть, причому не обов’язково того, хто загадував, але, можливо, і кого-небудь з близьких.
Існувала й своєрідна варіація карткового гадання: в ніч під Новий рік дівчата клали під подушку чотирьох карткових королів з колоди. Який присниться або буде витягнений вранці першим – таким буде і наречений.
У деяких будинках дотримувалися не менш цікавого звичая: у ніч під Новий рік дівчина клала під подушку перший шматок від святкової вечері і перед сном запрошувала судженого прийти покуштувати її блюдо. Тоді він був до неї уві сні – приходив на частування.
Іноді під Новий рік, лягаючи спати, «мостили міст» із прутів, трісок і лучінок і накривали його подушкою. Вранці згадували сон, що приснився і ворожили про долю в році, що наступив. 🙂 Щасливий сон, який віщував швидке заміжжя, дітей та достаток у домі, описувався в прислів’ї: «На Печище котище, за статтю гуска, по крамницях лебідки, за віконечка голубки, за столом ясний сокіл». Сон з котом і кішкою вважався особливо щасливим. Згадайте опис ворожіння у Пушкіна в романі «Євгеній Онєгін»: «Мила киця серцю дів». У коментарях Пушкін зазначав, що мав на увазі народну пісню, яку співали під час ворожіння: «Кличе кіт киця на грубку спати», – яка віщувала швидке заміжжя.
З Нового року (1 січня) за старий Новий рік (13 січня) відзначали погоду на кожен день. Вважалося, що така ж погода буде і у відповідний місяць нового року. Деякі особливо довіряючі прикметами люди радили запам’ятовувати не тільки погоду, а й настрій, події в кожен з перших дванадцяти днів року, запевняючи, що таким же видасться і відповідний місяць року. ;D
