Тема одностатевих шлюбів для багатьох з нас є досить болючою. Підстави, втім, у кожного можуть бути різні – одні з нас давно знаходяться в гомосексуальних стосунках і хотіли б скріпити свій союз, інші ж приходять в сказ від однієї лише думки про те, що одностатевий шлюб може бути легалізований. Давайте відразу домовимося про те, що обидві ці позиції мають місце і право бути. І ми не станемо видряпувати очі один одному і щедро поливати брудом людину, що має на цю тему свій власний погляд.
І для початку трохи статистики.
Країни, на території яких дозволені одностатеві шлюби:
- Нідерланди (з квітня 2001р.)
- Бельгія (з червня 2003р.)
- Канада (з липня 2005р.)
- Іспанія (з липня 2005р.)
- ПАР (з листопада 2006р.)
- Норвегія (з січня 2009р.)
- Швеція (з травня 2009р.)
- Португалія (з червня 2010р.)
- Ісландія (з червня 2010р.)
- Аргентина (з липня 2010р.)
- Данія (з червня 2012р.)
- Франція (з травня 2013р.)
Країни, які передбачають легалізувати одностатеві шлюби в серпні 2013р.:
- Нова Зеландія
- Уругвай
Країни, в яких одностатеві шлюби законні в окремих штатах:
- США
- Мексика
Як бачимо, перелік досить значний. Але чи є в цьому необхідність і чи правильно це?
З точки зору природи шлюб є союзом двох різностатевих особин з метою продовження роду. І якщо ми поглянемо на союз двох одностатевих партнерів з цього боку, абсурдність шлюбу буде очевидною. Але чи можна розглядати шлюб з природної сторони? Чи були продумані природою реєстрація відносин або церковне вінчання? Залишимо ці питання відкритими, адже все-таки складно посперечатися з тим, що можливість завести дитину природним шляхом для гомосексуальних партнерів виключена.
Якщо говорити про юридичний бік цього питання, все здається досить простим і цілком зрозумілим. Двоє люблячих людей живуть разом, піклуються одне про одного. Абсолютно нормальним є їх бажання узаконити свої стосунки. Ні, зовсім не для того, щоб відчувати себе рівними (бо почуття це всередині і не залежить від зовнішніх факторів) або комусь щось довести. Існує інша сторона медалі. Йдеться про права і можливості: право на спільне майно, страхування, аліменти, спадщину. Важливо також право прийняти рішення, коли чоловік недієздатний з причини стану здоров’я та ін
Говорячи про соціальний аспект одностатевого шлюбу, складно судити про його правильність. У поняття «інститут шлюбу» вкладено протягом довгих років занадто багато традиційного. Це стосується понять «чоловік – дружина», «мати-батько». Всьому цьому супроводжують відповідні поведінкові ролі. Чи варто проводити зараз підміну понять, замінюючи, наприклад, «чоловік-дружина» на «подружжя»? У деяких країнах одностатевий союз може бути узаконений, не будучи при цьому шлюбом. Можливо, це і вихід з положення. Таким чином, традиційне поняття шлюбу залишиться недоторканим.
Підбивши деякі підсумки для себе, можу сказати, що для мене єдино зрозумілою і важливою в даному випадку залишається юридична сторона питання. У всьому іншому я просто не бачу сенсу. Для того, щоб дати клятву один одному у вічній любові, абсолютно не потрібний штамп у паспорті і біла сукня. Ніхто не може заборонити Вам обмінятися кільцями і любити один одного стільки часу, скільки Вам буде відпущено згори.
