Подорожник – це напівчагарник, який відноситься до роду багаторічних трав, з сімейства подорожникових. Налічує в природі близько двохсот видів, які поширені по всій нашій планеті. Має висоту до півметра і відомий також під іншими назвами, такими як придорожник, трипутник, ранник, чир’єва трава, семижильник, поранник, порезник, попутник, бабка.
У лікувальних цілях в основному використовують тільки листя, 
хоча іноді знаходять застосування і насінню, і корінню. З подорожникового листя в основному роблять відвари, численні настої і використовують їх в якості компресів. Подорожник в собі містить ряд речовин, таких як флавоноїд, вітамін А, С, К, аукубін, аскорбінову кислоту, глікозид, сапоніни, алкалоїди, дубильні речовини, полісахариди. В насінні подорожника містяться вуглеводи плантеози, жирні олії і слиз. Сік, отриманий з листя застосовується як знеболююче, антидепресант і як засіб, що підвищує апетит. Відмінно підвищує шлункову кислотність. Сік з листя (листя повинні бути завжди свіжими), або водний настій добре допомагає загоїти рани і використовується як примочка.
Примочки з соку допомагають при промиванні ударів, свіжих порізах, наривах, свищах, хронічній виразці, пораненнях і наривах. Свіжозібрані листя у вигляді компресу дуже сприятливі при гнійних, запущених ранах, фурункульозі. Якщо з’явилася така проблема, як тріщини сосків, необхідно прикладати до них по три-чотири рази серветку, змочену в свіжовичавленому соку подорожника.
При лікуванні ран корисно прикладати пластир, з внутрішньої сторони якого докласти суміш з м’якушки хліба, молодого листочка подорожника, свинячого смальцю. Всі компоненти суміші потрібно змішувати в рівних пропорціях.
Настої подорожника мають відхаркувальний ефект, що дуже корисно при лікуванні коклюшу, бронхіальної астми, бронхіті і навіть туберкульозу. Свіжий сік, віджатий з листя дуже ефективний і при хронічних гастритах, а також при захворюваннях дванадцятипалої кишки.
І навіть в кулінарії це невибаглива рослина займає не останнє місце. Молоде висушене листя подрібнюють і додають як приправу до вареної або смаженої картоплі, м’ясних страв і до фаршу. Це надає стравам досить специфічний смак і аромат.
