Ревнощі - це універсальна емоція, а кожний конкретний випадок має свій неповторний індивідуальний малюнок. Спробуємо зрозуміти, як і коли виникають ревнощі й чому вони проявляються так по-різному.

Коло ревнощів

Палітра переживань

Ревнощі об'єднують цілий комплекс почуттів, думок, афектів. Страх і гнів, напевно, найсильніші з них, саме вони визначають забарвлення і відтінки стосунків у цій складній ситуації і саме вони провокують несподівані, а інколи і непередбачувані форми поведінки зрадженої людини. Психологи це пояснюють так: коли ми відчуваємо, що залишаємося без кохання *IN LOVE* і уваги близької людини, розуміємо, що нас зрадили і відвернулися від нас, ми втрачаємо відчуття безпеки, захищеності й відчуваємо страх. Гнів виникає, коли спроби зберегти позицію у стосунках з коханою людиною та повернути її увагу - безрезультатні. Можна сказати, що ми ревнуємо, коли усвідомлюємо, що кохана людина більше нам не належить. Але чому одна людина може змиритися з втратою, а інша переживає біль знову і знову?!

Звідки виникають ревнощі?

На думку психоаналітиків, ревнощі зароджуються в ранньому дитинстві. Вони настільки сильні, що залишають відбиток на все життя. Ставши дорослими і ревнуючи партнера, ми лише знову переживаємо той старий дитячий біль. «Часто основою ревнощів є розчарування дитини, яка розуміє, що вона у матері не одна, що є ще батько, брат чи сестра, яким мама віддає свою любов і турботу», - пояснюють психо-аналітики. Для деяких це переживання стає першою душевною раною - дитина зіштовхується з безсиллям що-небудь змінити. З часом ця образа перестає турбувати і залишається в душі як тавро, яке нагадує про невтамовану потребу в любові. І якщо батьки не дадуть дитині відчути, що все ще люблять її (навіть якщо є брат чи сестра), то пізніше стосунки з будь-якими партнерами завжди будуть здаватися недостатніми, щоб їх відчути. В цьому разі ревнощі стають частиною життя - адже нікому не можна повністю довіряти.

Звідки виникають ревнощі?«Крім того, у віці 3-6 років дитина починає боротися за любов батьків протилежної статі й конкурувати в цій боротьбі з батьками своєї статі», - стверджують психоаналітики. Ця конкуренція також супроводжується сильними ревнощами. Якщо дитина зможе пережити біль втрати, змиритися з тим, що в цій боротьбі вона приречена на поразку (адже мама не полюбить сина як дорослого чоловіка, а батько - доньку як дорослу жінку), вона зможе уподібнитися батькам своєї статі, засвоївши всі їхні цінні якості. В такому разі ревнощі стануть позитивним почуттям, стимулом до роботи над собою.

Бажання зради

Захищаючись від власних бажань зради, людина «приписує зраду своєму партнеру» - цим вона переносить увагу з власної несвідомості на несвідомість партнера.

Природне почуття

Ревнощі - почуття нормальне. ;D Якщо вони відсутні, то тільки тому, що стали об'єктом потужного тиску. Деякі люди знаходять заміну ревнощам (байдужість), захищаючись від важкого болю з дитинства, відчуття самотності і того, з чим вони так і не навчилися боротися.

Ревнощі як одержимість

Пережити протягом життя один чи декілька конфліктів, пов'язаних з ревнощами, - це досить природно, вважають соціальні психологи. Але потрібно остерігатися, якщо ваші страхи про невірність коханої людини набули неймовірної форми, коли важко думати про щось інше, коли напади ревнощів призводять до неадекватних дій. У крайніх випадках такий стан може призвести до самогубства або до вбивства. Патологічні види ревнощів, перш за все, викликані бажанням володіти іншою людиною і страхом її втратити.

Чоловіки та жінки

Жінки не менш ревниві, ніж чоловіки, просто вони, як правило, більш емоційні - вони виражають почуття набагато легше, ніж чоловіки. Крім того, на відміну від чоловіків, їм цікаво, яка їхня суперниця (реальна чи уявна). Вони хочуть знати про неї все: як її звати, скільки їй років, якого кольору її очі, як вона одягається, чим цікавиться... Чоловіки, у яких переважає раціональне ставлення до життя, схильні менше проявляти свої почуття. Зазвичай, вони довгий час ігнорують будь-яку інформацію, але, зіштовхнувшись з реальністю зради, відчувають себе обдуреними.

Чим схожі ревнощі та заздрощі?

Дуже часто ревнощі плутають із заздрістю. В деяких мовах для позначення цих почуттів використовують одне слово. Справді, ці переживання багато в чому схожі, адже ми відчуваємо гнів, страх, самознищення. Ми порівнюємо себе з більш досконалими і відчуваємо себе «не на рівні». На думку психологів, заздрість - це «ревнощі соціального порівняння». Заздрощі припускають наявність двох людей. Ревнощі завжди тягнуть за собою трьох людей. *YES*

Проблема самооцінки

Проблема самооцінкиСтрах втрати кохання і ревнощі більше переживають люди з низькою самооцінкою. Зрада (реальна чи уявна) сприймається ними як доказ їхньої нікчемності - адже в глибині душі вони впевнені, що не варті гарного х ставлення до себе. Найменші підозри і про зраду близької людини знищують їхню гідність. Від ревнощів неможливо вилікуватися, так само, як неможливо вилікуватися від кохання. Ревнощі не можна заперечувати, але не можна не дати їм себе зруйнувати. Навпаки, втрата кохання часто підштовхує людину до змін, до внутрішнього зростання. І допомагає зрозуміти, що в житті, крім хорошого, є багато неприємного, болючого. Втрата кохання і наші ревнощі - це невід'ємна частина життя. Вміння їх переживати - один із показників душевної зрілості.

Залишити коментар
CAPTCHA Image
Refresh Image
*
Вгору