У нашому повсякденні ми навіть не припускаємо, наскільки часто стикаємося з проблемою довіри. Тим часом вона постійно присутня в житті – коли ми спілкуємося з іншими людьми, коли читаємо або дивимося телевізор, коли слухаємо радіо або звертаємося по інформацію до Інтернету, коли виховуємо своїх дітей або перебуваємо на роботі.
Сучасний світ такий, що багатьом із нас дуже складно бути щирими і розкривати душу перед іншими людьми. Найчастіше це пов’язано з минулим неприємним досвідом, розставаннями і душевними травмами, але буває і так, що людина просто надмірно скромна, сором’язлива, не впевнена в собі, і думає, що її неправильно зрозуміють або посміються з неї. У підсумку виникає впевненість, що нікому не можна довіритися, закритість і навіть внутрішні комплекси.
Докладніше про те, з чого складається довіра до світу і як перестати всього боятися, буде написано далі у цій статті.
Слово “довіра” має значну вагу: таке відчуття, що за ним стелиться мантія з правил, переконань і передумов. Ми шукаємо довірчих стосунків, у яких нам буде безпечно, але часто опиняємося в пастці власних очікувань: ми вимагаємо від інших, щоб вони ставали гідними нашої довіри. Щось є оманливе в такій позиції, чи не так?
З чого складається довіра?
Експерти пропонують визначати довіру, як суму безпеки, передбачуваності та надійності.
Тобто, ми можемо довіряти іншій людині тоді, коли відчуваємо себе в безпеці (не відчуваємо загрози, яка виходить від неї), бачимо і розуміємо перспективу розвитку подій, можемо передбачити поведінку цієї людини, і впевнені в тому, що події розвиватимуться саме таким, надійним і зрозумілим чином. Якщо інша людина зробила нам боляче, то в нас у контакті з нею втрачається відчуття безпеки, передбачуваності її поведінки або надійності, а то й усе одразу.
Почуття довіри формується в перші роки життя
Відомий психолог Ерік Еріксон вважав, що почуття довіри формується в дитини на досвіді першого року життя. Поступово воно перетворюється на установку, яка визначає не тільки ставлення дитини до себе, а й до світу. Наскільки розвиненим буде в малюка це почуття, залежить від ступеня турботи матері, від того, як здійснюється внутрішній зв’язок між ними.
Еріксон вважав, що “мати повинна поводитися з дитиною безпомилковою мовою внутрішнього зв’язку, тоді вона зможе довіряти їй, світові й самій собі”. І ще: “матері формують почуття довіри у своїх дітей завдяки такому поводженню, яке складається з чуйного піклування про індивідуальні потреби дитини та виразного відчуття того, що вона сама – та людина, якій можна довіряти”.
Виховання в дисфункціональній сім’ї
А що робити, якщо людина виросла в дисфункціональній сім’ї, яка живе за правилами: “не говори, не відчувай, не довіряй”? Тоді, за словами фахівців, здатність до довіри може бути порушена на базовому рівні.
Якщо в нашому житті не було або майже не було досвіду стосунків зі значущими близькими людьми, контакт із якими міцно складався б із безпеки, передбачуваності та надійності, то можливості зрозуміти, що таке довіра, у нас просто не буде. У такому разі ми могли намагатися довіряти тим людям, які робили нам боляче, поранитися, намагатися довіряти знову, і знову поранитися, доходячи до висновку про те, що не довіряємо нікому і боїмося довіряти в принципі.
Як повернути собі здатність довіряти?
- Прийміть свій страх. Нехай він буде регулятором ступеня вашої довіри людям, світу, собі.
- Спробуйте пригадати, з чим саме пов’язаний негативний досвід недовіри, які саме події та ситуації послужили цьому.
- Поверніться подумки в них, “переграйте” їх інакше або “відпустіть”. Усвідомте, що ви самі здатні зробити вибір, і після цього почати довіряти.
- Пропишіть по пунктах ті стереотипи й установки, які спливають у вас із питань довіри. Постарайтеся знайти спростування їм, побачити їхню необґрунтованість.
- Складіть список позитивних прикладів, коли люди не порушували вашу довіру. Фіксуйте такі приклади щодня, ведіть скарбничку таких прикладів. І ви переконаєтеся, що їх більше.
- У розв’язанні питань, що виникають, свідомо виходьте з “презумпції невинуватості” і допускайте від початку той факт, що партнер з вами абсолютно чесний.
- Перевіряйте можливість для довіри через свої почуття безпеки, передбачуваності та надійності. Вчіться довіряти: пробуйте поступово відпускати страх, довіряючись у малому.
Любов і довіра завжди йдуть рука об руку. Одне без іншого існувати не може. І не важливо, про яку довіру ми зараз говоримо – до людей узагалі, до близької людини, до дитини, до Бога чи до себе. По суті все це має одну основу.
І якщо виходити з того, що навколишній світ єдиний, а ми всі є його складовими, то виходить, що без довіри до себе ми не зможемо довіряти ні людям, ні Всесвіту.
А, не довіряючи нікому, тільки заженемо самі себе в глухий кут, звідки не видно виходу. Саме такий стан психіки людини називається безвихіддю або сутінковим станом.
