«Я подумаю про це завтра», – говорила Скарлетт О’Хара з роману “Віднесені вітром”. І вона така не одна. Жіночий Журнал JIJOUR дізнався у профільних фахівців, у чому суть прокрастинації і чи так це погано.
Прокрастинація або відкладання справ
Потрібно вчити уроки, але замість цього дитина грається із собакою. Потрібно писати дипломну, але студент вирішив зустрітися з другом. Треба закінчувати проєкт, але менеджер завис у соцмережах. Таке відбувається з кожним із нас.
Що таке прокрастинація?
Прокрастинація – це відкладання завдань на користь легших, приємніших або менш емоційно вимогливих дій
Для багатьох людей прокрастинація – це не уникнення самого завдання, а прагнення втекти від неприємних емоцій, як-от занепокоєння, невпевненість у собі або почуття пригніченості. Коротше кажучи, це не стільки питання управління часом, скільки вміння справлятися з емоціями.
Прокрастинація – це не просто відкладання певних завдань!
Насправді це психологічний феномен, за якого люди свідомо відкладають важливі завдання, навіть попри можливі негативні наслідки. Зазвичай це передбачає заміну важливих завдань іншими, менш важливими, але такими, що дають більш швидке задоволення.
Прикладом цього може слугувати прокрутка соціальних мереж замість того, щоб укластися вчасно із завданням.
Прокрастинація – це не лінь, а емоційний механізм подолання
Фахівці звертають увагу, що прокрастинація не просто лінь. Ця складна поведінка пов’язана з кількома факторами:
- емоційною регуляцією;
- страхом невдачі;
- перфекціонізмом;
- перевагою миттєвої винагороди довгостроковим нагородам.
Психологи розглядають прокрастинацію як спосіб уникнути дискомфорту – чи то страху невдачі, чи то нудьги, чи то занепокоєння про початок чогось складного:
Це не просто управління часом або погана трудова етика. Насправді, це емоційний механізм подолання. Коли ми стикаємося з неприємним або страшним завданням, наш мозок шукає миттєвого полегшення, перемикаючи нашу увагу на щось легше або приємніше, наприклад, прокрутку соціальних мереж.
Ще одна з причин прокрастинації – не уникнення роботи, а відсутність ясності або мети. Прокрастинація стає реакцією за замовчуванням, коли ми не до кінця розуміємо, чому щось важливе або який вигляд має перший крок.
Прокрастинація буває стратегічною та такою, що уникає
Прокрастинація сама по собі не хороша і не погана. Важливо те, чому вона відбувається і як вона впливає на ваше життя.
Іноді прокрастинація служить певній меті. Наприклад, відступ від завдання може дозволити мозку підсвідомо попрацювати над ним. Це відомо як інкубація, і саме тому деякі з найкращих ідей можуть прийти неочікувано – уві сні або під час прогулянки з собакою.
З іншого боку, хронічна прокрастинація, коли людина постійно відкладає важливі завдання до точки стресу, пропущених термінів або поганих результатів, може завдати шкоди її психічному здоров’ю та самооцінці. Почуття провини за невиконання завдання часто підживлює цикл уникнення, посилюючи проблему.
Коли прокрастинація стає звичкою, а не стратегією, цикл уникнення важко розірвати. Ключ не в тому, щоб усунути прокрастинацію, а в тому, щоб розрізняти стратегічну прокрастинацію і прокрастинацію, що уникає. Одна може бути продуктивною, а інша часто стає самосаботажем.
Прокрастинація – це боротьба між різними частинами мозку
Прокрастинація часто відображає боротьбу між двома частинами мозку – лімбічною системою, яка шукає негайного задоволення, і префронтальною корою, що відповідає за планування і довгострокове мислення. Коли людина відкладає справи на потім, лімбічна система часто перемагає.
Також експерти виділяють прокрастинацію, яка сфокусована на завданнях, і прокрастинацію, зосереджену на ідентичності:
Прокрастинація, сфокусована на завданнях, відбувається, коли ви уникаєте певного завдання чи роботи. Однак прокрастинація, сфокусована на ідентичності, глибша. Це коли ви уникаєте завдань, бо вони загрожують вашому сприйняттю себе. Наприклад, якщо ви цінуєте, що вас вважають компетентним, початок складного проєкту може здатися ризикованим, бо невдача здатна зашкодити цій ідентичності.
Психологи виділяють також активну та пасивну прокрастинацію. Активні прокрастинатори навмисно відкладають завдання, бо вважають, що краще справляються під тиском, тоді як пасивні прокрастинатори уникають завдань через занепокоєння, страх або нерішучість.
Як позбутися прокрастинації?
Намагатися «вилікувати» прокрастинацію – це як намагатися перестати моргати. Натомість мета має полягати в тому, щоб зрозуміти, чому ви прокрастинуєте, і усунути першопричину:
Якщо уникаєте завдання, тому що воно здається непосильним, спробуйте розбити його на дрібніші, більш керовані кроки. Якщо відкладаєте справи через страх невдачі, нагадайте собі, що недосконалість – це частина зростання.
Прокрастинація – це інформація про те, що щось не так
Іноді прокрастинація – це ознака того, що потрібно скоригувати свої цілі або пріоритети. Ви відкладаєте справи, бо завдання не відповідає вашим цінностям? Чи вигоріли і потребуєте відпочинку? Ці питання варто вивчити.
Винагороджуйте себе за виконані завдання і практикуйте усвідомленість, помічайте, коли скочуєтеся в режим уникнення. Іноді просте зізнання «Я відкладаю, бо боюся почати» може зменшити емоційний заряд.
Корисна зміна мислення – перестати вважати прокрастинацію недоліком характеру і почати розглядати її як інформацію. Це спосіб мозку повідомити вам, що щось не так – чи то ваш емоційний стан, чи то рівень енергії, чи то зв’язок із поточним завданням. Найголовніше, будьте ласкаві до себе, самокритика часто більше підживлює прокрастинацію, ніж її вирішення.
Замість того щоб сварити себе за відкладання завдань, практикуйте доброту і розуміння. Пам’ятайте, що всі іноді прокрастинують, це не робить вас ледачими чи нездатними.
Прокрастинація не завжди погано!
За грамотної стратегії з джерела провини вона може перетворитися на інструмент для роздумів і зростання.
